У 1985 році Централізовану бібліотечну систему Залізничного району та головну бібліотеку району очолила Орися Чухрій (1950 р.н.). Фахівчиня бібліотечної справи, активна творча особистість, вона була достойною зміною директорки Євдокії Ільченко, яка пішла на заслужений відпочинок.
На той момент минуло 11 років, як Орися Чухрій молодою спеціалісткою після Київського інституту культури вперше переступила поріг нашої бібліотеки (а сталося це в грудні 1974 року), маючи за плечима досвід роботи директоркою сільського будинку культури та художньою керівницею. Перші п’ять років вона пропрацювала бібліотекаркою читального залу, наступні шість – завідувачкою відділу комплектування та обробки фондів.
Ставши 6 грудня 1985 року на чолі бібліотек Залізничного району, пані Орися зуміла створити на Солом’янці осередок українства, вправно і дуже делікатно обходячи ідеологічну складову тодішньої радянської системи. У будь-якій з бібліотек району постійно – у будень чи свято – можна було зустріти цвіт тодішньої української інтелігенції столиці. Зокрема, класиків літератури, журналістики, культури, політики, мешканців знаменитих гуртожитків з вулиці Освіти: Бориса Олійника, Івана Дзюбу, Миколу Сома, Анатоля Перепадю, Івана Сподаренка, Тамару і Володимира Коломійців та багатьох інших.
1 січня 1987 року очолювану нею Централізовану бібліотечну систему Залізничного району було розширено: до вже наявних 5 бібліотек для дорослих додалися ще 5 дитячих. У ці роки починається новий етап діяльності бібліотеки – із прагненням до інновацій, самовдосконалення, створення максимального комфорту для читачів.
Наприкінці 80-х у повітрі вже витав дух незалежності, і пані Орися, яка родом з Івано-Франківщини, не могла стояти осторонь. Особиста її участь у процесі відродження України почалася в організації «Жіноча громада Руху» (пізніша назва – Міжнародна організація «Жіноча громада»). Пані Орися як членкиня секретаріату організації брала участь у заходах, ініційованих громадою: відновленні Свята матері та запровадженні в Україні Дня батька, а також у просвітницькій роботі серед жіноцтва. Членкині «Жіночої громади» були частими відвідувачками бібліотеки. Приймала бібліотека й делегації з її зарубіжних осередків.
На межі 1990–1991 рр., ще до офіційного проголошення незалежності України, Орися Чухрій підняла синьо-жовтий прапор над бібліотекою. Центральна районна бібліотека ім. Ф. М. Достоєвського стала першою серед київських бібліотек, які наважилися на цей крок. Тоді ж колектив книгозбірні включився в процес відродження національної самосвідомості, а її директорка сприяла організації народознавчо-етнографічного клубу «Народна криниця», який реконструював національні традиції та обряди. У бібліотеці зберігся альбом з яскравими фотозвітами з тематичних зібрань клубу.
На фото: Творчі зустрічі у відділі україніки (лютий, 1992).
Зустріч веде Орися Чухрій.
Маючи першу спеціальність «диригент хору», пані Орися організувала серед працівників співочий гурт. На відтворенні обряду весілля, на організації різдвяних вертепів, великодніх гаївок цей гурт виконував традиційні народні наспіви й колядки.
2001 року в межах адміністративної реформи на базі Залізничного і Жовтневого районів було утворено новий – Солом’янський. Створено нову велику централізовану бібліотечну систему: до наявних 10 бібліотек Залізничного району приєдналися ще 7 публічних бібліотек колишнього Жовтневого району.
На фото: Заходи у Бібліотеці мистецтв ім. М. Бажана, 2000-ні роки.
Завдяки професіоналізму директорки та високим показникам роботи бібліотечної системи Залізничного району очолювана нею Центральна районна бібліотека імені Ф. М. Достоєвського витримала конкуренцію з Бібліотекою сімейного читання імені М. Ю. Лермонтова (головною в Жовтневому районі) та зберегла статус центральної.
Адмінреформа – це завжди непросто. Пані Орися отримала безліч нових викликів, проте своїм вправним керуванням об’єднаною системою вивела бібліотечні заклади Солом’янки на новий рівень розвитку. Бібліотеки Солом’янського району сформувалися як система, розквітли, зарекомендували себе як потужні культурні заклади району, знані, впізнавані та шановані в столиці.
На фото: Колектив бібліотеки на абонементі за адресою Освіти, 14 (1990-ті рр.).
Саме Орисі Чухрій ми завдячуємо новою пропискою бібліотеки за адресою: вулиця Освіти, 14-А. У вересні 2008 року бібліотека отримала нове приміщення площею майже 1000 кв. м, спеціально збудоване під її потреби. У столиці в той час будували переважно торговельні центри та житлові будинки. Будівництво нової бібліотеки було недосяжною мрією. І підписання документів на початок будівництва нового приміщення бібліотеки здавалося фантастикою. Але це була реальність, завдяки активній позиції Орисі Іванівни, яка на всіх рівнях невтомно доводила владі необхідність розширення бібліотечного простору, опікувалася всіма етапами створення нової бібліотеки – від проєктування до переїзду й урочистого відкриття, гуртувала колектив, вникала в найменші нюанси будівництва. А головне – організувала роботу так, щоб читачі не відчували жодних незручностей, а нова бібліотека, як і інші бібліотеки району, стала місцем, до якого хочеться повертатися.
Професійна діяльність не стала завадою для щасливого материнства: пані Орися виростила доньку, а та подарувала їй онуків.
У березні 2011 року за значні заслуги в царині розвитку культури та бібліотечної сфери Орисі Чухрій присвоєно звання «Киянка року – 2010». Її кандидатура перемогла в щорічному міському конкурсі столиці до Міжнародного дня боротьби за права жінок на відзначення лідерок у різних сферах – волонтерстві, медицині, освіті, культурі та інших і принесла визнання її багаторічної роботи та розвитку бібліотеки. Це – достойний підсумок понад її 25-річної роботи на керівній посаді, активної громадської діяльності, турботи про людей із фізичними обмеженнями, співпраці з жіночими спілками та іншими соціальними закладами району, які сприяли авторитету нашої бібліотеки та позитивному іміджу бібліотек Солом’янки серед мешканців району і міста.
З початком російсько-української війни пані Орися багато уваги приділяла волонтерській діяльності та підтримці бібліотеками внутрішньо переміщених осіб. Бібліотеки Солом’янки стали форпостом волонтерської ініціативи “Недільний обід у шпиталі”, і, збираючись щонеділі протягом 4 років, готували домашні обіди й по-сестринськи опікувалися воїнами, що перебували на лікуванні в Київському міському клінічному госпіталі.
На фото: Представники волонтерської ініціативи
“Недільний обід у шпиталі” (літо, 2016 р.)
Орися Іванівна очолювала бібліотеку майже 31 рік, була дуже людяним керівником. Завжди з розумінням ставилася до особистих проблем працівників, але в роботі вимагала цілковитої віддачі. Під її керівництвом сформувалася ціла плеяда професіоналів. Колектив згадує її з великим теплом та щиро вдячний їй за закладення підвалин теперішньої бібліотеки, за її титанічну працю, далекоглядність, розважливість і вміння надихати на нові звершення.
У вересні 2016 року Орися Чухрій передала керівництво бібліотекою новій директорці Іванні Щербині, в якій вбачала великий потенціал. Залишивши посаду та вийшовши на пенсію, вона тривалий час залишалася мудрою наставницею, надійним плечем, і досі є моральним орієнтиром у бурхливому морі неспокійного сьогодення.
Ясна річ, це далеко не всі здобутки Орисі Чухрій. Більше про факти з життя очолюваної нею в 1985-2016 роках головної бібліотеки Залізничного, а згодом Солом’янського району читайте за посиланням.
