У 2025 році нашій бібліотеці виповнюється 79 років! Бібліотеку було засновано як районову №3 для дорослих (згідно з формулюванням у документі), а 25 жовтня 1946 року, видачею реєстраційного свідоцтва №56, започатковано офіційний відлік історії бібліотеки.
Першою керівницею стала колишня фронтовичка Євдокія Ільченко. Спершу бібліотека містилася поблизу сучасної площі Космонавтів, у двох кімнатах площею 18 кв.м. на базі одноповерхового клубу ім. Кірова. У фондах бібліотеки зберігся унікальний малюнок цього приміщення. Основою фонду стали 4 тисячі книжок, які збирали у повоєнному на той час Києві спільним зусиллям. Штат складався з директора та 3-х бібліотекарів.
1950 року на вулиці Освіти, 14, за проєктом архітекторки Людмили Шкаруби, збудовано триповерховий гуртожиток, на першому поверсі якого того ж року облаштовано бібліотеку – у приміщенні площею 175 кв. м, яке «відвоювала» під книгозбірню Євдокія Ільченко. Вона довго ходила установами, шукаючи гідне приміщення. І досить вдало: зрештою, бібліотека продовжила тут свою роботу аж до 2008 року.
Згодом драматургиня Муза Гараніна написала п’єсу «Хазяйка», у якій (не змінюючи імені та обставин) описала поневіряння директорки в пошуках приміщення. З 1978 року цю виставу з успіхом показували на сцені Театру імені Лесі Українки. Роль Євдокії виконувала народна артистка УРСР Валерія Заклунна, яка бувала в бібліотеці на творчих зустрічах.
Після переїзду до нового приміщення бібліотека постійно збільшує свої фонди, а кількість відвідувачів невпинно зростає. У період з 1950 до 1960 року кількість читачів зросла більше, ніж удвічі – із 3421 до 7021 читача. Прикметно, що багато з них були студентами історичного та інших факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка і мешкали в гуртожитку неподалік – на вулиці Освіти, 4.
Якби вціліли читацькі формуляри тих часів (але їх термін зберігання зовсім малий, лише 5 років…), ми б зустріли там такі імена студентів – Борис Олійник, Василь Симоненко, Микола Сом, Іван Дзюба, Тамара Коломієць, Анатоль Перепадя, Володимир Короткевич, Василь Шевчук, Валерій Шевчук та низку інших. Тодішні студенти згодом стали видатними письменниками, і не обійшлося тут без дружньої атмосфери бібліотеки: перші літературні вечори декого з них проходили саме в цих стінах. До речі, частина з них не забула про рідну бібліотеку. Скажімо, поет Микола Сом залишався її другом все своє життя. Книги з його дарчими підписами є гордістю наших фондів!
1955 року, на той час районова бібліотека №3 отримує ім’я російського письменника Фьодора Достоєвського.
Чим керувалися ті, хто називав бібліотеку його іменем, невідомо. Хоча рід письменника походить з України, дідусь його був уніатським священником на Поділлі, батько теж народився в Україні. Проте сам письменник на батьківщині предків ніколи не був і походження ніяк не відбилося у його творчості. Та назва зобов’язувала, тож бібліотека мала не лише безліч видань творів письменника (зокрема й раритетні, видані ще до 1917 року), а й літературу про нього. Тож бібліотекарі всіляко популяризували його творчість, створювали тематичні стенди.
З 1960 до 1968 років бібліотека на громадських засадах виконує функцію центральної міської. Кількість читачів з 1970 по 1976 роки зростає з 7,13 тис. до 28,18 тис.! Бібліотека працює до 22:00, читальна зала переповнена читачами. Адже поряд – навчальні заклади, гуртожитки. Фонд бібліотеки налічує 150 тис. примірників.
1976 року створено Централізовану бібліотечну систему Залізничного району, до складу якої увійшли бібліотека ім. Ф. М. Достоєвського як центральна, 5 бібліотек-філій та 1 бібліотечна кімната в селищі Совки. Загальний книжковий фонд по системі становив 413 тис. книжок.
1978 року вийшла книга «До серця кожного», в якій було вміщено нарис Миколи Равлюка «Кілька ескізів до одного портрета», присвячений бібліотеці та його очільниці Євдокії Ільченко. Її за багаторічну діяльність було удостоєно доволі високої нагороди – ордена Трудового Червоного Прапора, відзначено ювілейною ленінською медаллю, а також занесено до «книги пошани» Міського управління культури.
1985 року перша директорка бібліотеки Євдокія Ільченко виходить на пенсію. Другою за ліком керівницею стає Орися Чухрій, яка очолюватиме заклад до 2016 року. За час її керівництва також відбувається багато знакових подій.
1 січня 1987 року Централізовану бібліотечну систему Залізничного району розширено: до 6 дорослих бібліотек додалися 4 дитячих.
У 1980-х роках у бібліотеці діє дискусійний клуб «Співбесідник», гостями якого є відомі люди, зокрема, видатний філософ Мирослав Попович.
Реліквією з тих часів є великоформатний мальований художником Анатолієм Піхотою альбом із доданими фото, де зафіксовано усі 16 засідань клубу (1991 – 1993 роки). Слід сказати декілька слів і про Анатолія Піхоту, який багато років працював саме як штатний художник бібліотеки, але передчасно пішов з життя у 50-річному віці ще на початку 2000-х років. Ми досі зберігаємо створені ним тематичні книжкові покажчики, оздоблені різними шрифтами (цілковитою несподіванкою була знахідка покажчика до 270-річчя від дня народження Григорія Сковороди, створеного далекого 1992 року!). А старші колеги добрим словом згадують художника. Як реліквію давніх часів ми зберігаємо також друкарську машинку, “бабусю” сучасних комп’ютерів. А у фондах бібліотеки час від часу трапляються пожовклі документи, видруковані на машинці.
1991 року, опісля відновлення Незалежності України, при бібліотеці створено народознавчо-етнографічний клуб «Народна криниця», який популяризує українську культуру, національні традиції, звичаї та обряди. Очолює клуб тодішня завідувачка абонементу Світлана Гула. За браком відповідного приміщення, засідання проходять у бібліотеці мистецтв імені Миколи Бажана, що неподалік. А Орися Іванівна власноруч привозить з різних культурних установ національні строї для постановок.
1992 року при бібліотеці засновано єдиний в Києві Відділ україніки. Він тривалий час існує за адресою: вулиця Преображенська, 21. Фонд доповнився унікальними виданнями, які передала українська діаспора з Канади та США. А ще відділ повертає забуті та замовчувані імена «шістдесятників», дисидентів, учасників руху опору, представників «Розстріляного відродження». Легендарний хор «Гомін» під проводом Леопольда Ященка неводнораз дає там свої концерти.
У 1990-х інтернет лише робить перші кроки, персональних комп’ютерів майже немає, тож студенти довколишніх вищих навчальних закладів шукають потрібну інформацію у нашій бібліотеці… До чого це ми? А до того, що у вересні 2025 року в нашій бібліотеці відбулася перша зустріч міжнародного проєкту “Make-a-thek”, на якій був і Юрій Власюк, нині керівник Української мейкерської асоціації. І раптом він пригадав, як у далеких 1993-1998 роках, студентом Київського національного університету будівництва та архітектури постійно приходив до нашої бібліотеки як читач.
2001 року відбулася важлива подія в історії бібліотеки. На основі двох старих районів, Залізничного та Жовтневого, утворено Солом’янський район. Відтак виникла потреба перезаснувати Централізовану бібліотечну систему. Її створено під назвою «ЦБС Солом’янського району» на підставі розпорядження № 198 від 15.11.2001 Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації.
До наявних 10 приєдналися ще 7 публічних бібліотек колишнього Жовтневого району м. Києва. Відтоді до системи входить 17 бібліотек – центральна районна, 7 дорослих, 7 дитячих та 2 сімейного читання. Центральною районною бібліотекою Централізованої бібліотечної системи Солом’янського району була затверджена бібліотека ім. Ф. М. Достоєвського.
У серпні 2002 року бібліотека пережила залиття з верхніх поверхів будинку, внаслідок чого було пошкоджено багато книжок. Колектив зробив все, щоб урятувати якомога більше фондів.
За спогадами колег, які пам’ятають той “мокрий” серпень (у фондах бібліотеки залишилися й фото), попри те, що деякі книги не підлягали відновленню, переважну більшість фондів вдалося врятувати, підсушивши книжки. Тож якщо ви гортаєте деякі видання, датовані до 2002, і бачите там характерні патьоки – це ті з них, що пройшли вимушене випробування водою…
З викликами впоралися, утім, із кожним роком ставало зрозумілішим: наявне приміщення в будинку на вулиці Освіти, 14 морально та фізично застаріло. Бібліотека почала шукати можливості здобути нове приміщення.
29 вересня 2008 року відбувається важлива подія в житті не лише нашої бібліотеки, а й всієї бібліотечної родини столиці – під Центральну районну бібліотеку Солом’янського району було виділено нове двоповерхове приміщення в будинку на вулиці Освіти, 14а.
Подія була надзвичайна, у відкритті бібліотеки брали участь тодішні очільники міста та району.
Невдовзі з’являється офіційний сайт Централізованої бібліотечної системи району, і про життя бібліотек можна не лише прочитати на сторінках районної преси, а й безпосередньо на сайті. Створено перші блоги: «Солом’янка бібліотечна» (2011), «ПРОчитання & бібліотеку» (2014), «Солом’янка-ПДГ» (2014), засновано власний youtube-канал (2017).
З початком російсько-української війни у 2014 році бібліотекарі стають опорою для внутрішньо переміщених осіб, які вимушено залишили свої домівки через війну та шукали прихистку у столиці. А також реалізовують низку соціально важливих ініціатив, які висвітлюють у блозі «Ми – сильні» (2016).
На початку 2016 року, який по всьому світу було оголошено Роком милосердя, бібліотекарі ЦБС Солом’янського району спільно з письменницею Марією Морозенко заснували громадську ініціативу «Недільний Обід у Шпиталі» на підтримку постраждалих у зоні проведення АТО бійців, що перебувають на лікуванні в Головному військовому клінічному госпіталі. Упродовж 2016 – 2020 років було проведено близько 200 недільних зустрічей у 17-ти бібліотеках району, приготовлено та передано тисячі комплексних обідів для захисників.
У вересні 2016 року директор Орися Чухрій передає повноваження молодій колезі, Іванні Щербині, яка розпочала свій професійний шлях 2008 року як бібліотекар Бібліотеки мистецтв імені Миколи Бажана.
Колеги тепло попрощалися з Орисею Іванівною, яку любили й шанували як людяного, справедливого і турботливого керівника. Їй завдячуємо новим приміщенням бібліотеки. Саме під її керівництвом сформувалася ціла плеяда професіоналів. Ветеранами й великими ентузіастами бібліотеки, що досі працюють опліч із нами, є провідний бібліограф Світлана Гула (стала до праці з 1975 року, у серпні 2025 відзначила 50-річчя роботи), головний бібліотекар по роботі з каталогами Наталія Шевчук (працює з 1980 року), завідувач читальної зали Світлана Молчанова (працює з 1981 року). Це величезний шлях, сповнений різних досвідів, і дивовижно, як швидко ці чудові жінки змогли перелаштуватися і запрацювати по-новому.
З приходом нової директорки розпочався новий, сучасний етап розвитку бібліотеки. З’являється безліч нових проєктів, працівники бібліотеки постійно проходять різноманітні тренінги, навчання та підвищення кваліфікації за новітніми вимогами до персоналу, що допомагає їм осучаснювати та вдосконалювати свою роботу. На постійній основі здійснюється обмін досвідом із колегами з інших професійних сфер. Результати не забарилися.
Бібліотекарі здійснюють актуалізацію фондів: переглядають наявні видання в контексті декомунізаційних та деколонізаційних процесів та активно працюють над поповненням фондів сучасною якісною українськомовною літературою.
Підтримуючи українських військових, які перебували в зоні АТО, та колег з прифронтових територій, з 2017 року бібліотека розпочала тісну співпрацю з управлінням цивільно-військового співробітництва СІМІК Генерального штабу Збройних сил України.
У 2016 році, за підтримки місцевої влади, у Центральній районній бібліотеці запроваджено автоматизацію бібліотечних послуг: запрацював електронний каталог, створений на базі автоматизованої бібліотечної інформаційної системи «ALEPH», який спростив задачі бібліотекарям, уможлививши швидку каталогізацію, видачу, повернення, дистанційний пошук і резервування книжок.
Усе, що раніше робилося бібліотекарями вручну, відтоді займає набагато менше часу. Але спершу довелося каталогізувати багатотисячні фонди бібліотеки та ЦБС.
Бібліотека – це не лише книжки. У добу глобалізації та цифровізації необхідно шукати інші способи взаємодії з читачем. Тож бібліотека активізувала масову роботу, започаткувавши низку нових проєктів. Під час пандемії, коли світ, здавалося б, зупинився, наша бібліотека швидко налагодила роботу з читачами онлайн, і, ведучи активне життя у мережі, вийшла за межі звичних уявлень про бібліотеку. За цю свою діяльність, втілену як проєкт промоції та популяризації читання «Книжкові медіатори», здобула почесну відзнаку «Бібліотека року 2020», ставши переможницею щорічного всеукраїнського конкурсу від ВГО Українська бібліотечна асоціація і Міністерства культури та інформаційної політики України на кращий інноваційний проєкт.
У рамках цього проєкту бібліотекарі створили:
- функціональний чат-бот Бібліотеки Солом’янки @SolomaLibBot на платформі Telegram та закупили послуги з його технічного супроводу для автоматизації замовлень книг через е−каталог Бібліотеки імені Достоєвського;
- мобільний застосунок «Бібліотеки Солом’янки» на платформі Google Play;
- власний подкаст bibliotekaDostoevskogo на SoundCloud із запуском нового проєкту #Голос_Бібліотеки;
- власний YouTube канал @RoomBoomBook;
- закупили антикрадіжну систему книжок задля безпечного, повністю відкритого функціонування бібліотечного простору.
У грудні 2021 року, до Національного тижня читання, у бібліотеці було започаткованоо мистецький проєкт «Книга оживає», в якому наші колеги перевтілилися у знаменитих літературних персонажів, що й було зафіксовано фотокамерою художниці-дизайнерки Марії Шеремет. Усі костюми та реквізит були створені, дібрані та ретельно продумані самими ж бібліотекарями. А згодом, у 2023 році, відкрито й фотовиставку в фоє бібліотеки.
Від 2021 року ЦРБ імені Григорія Сковороди та всі 16 бібліотек-філій Централізованої бібліотечної системи району є хабами цифрової освіти, які працюють над підвищенням цифрової грамотності громади, а бібліотекарі, відповідно, – є амбасадорами цифрової освіти.
З 24 лютого 2022 року, першого дня повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну, до початку квітня 2022 бібліотека була зачинена для відвідувачів, але вже з перших днів квітня до 1 вересня 2022 – працювала двічі на тиждень у режимі видачі-повернення книжок. З 1 вересня 2022 бібліотека повністю відновила свою роботу.
У червні 2022 року в бібліотеці започатковано волонтерський проєкт «Шити-Жити», у вересні 2024 – «В’яжемо для Перемоги». Працівники постійно долучаються до акцій підтримки важкопоранених та беруть участь у благодійних ярмарках району.
Бібліотеки Солом’янки були першими, хто почав закуповувати, популяризувати, а тоді і впорядковувати ветеранську літературу,
Це стало можливим завдяки Максимові Петренку, учаснику російсько-української війни та дослідникові сучасної мілітарної літератури, який був одним із фундаторів Форуму військових письменників та провів ґрунтовну розвідку щодо наявності таких книжок у бібліотеках Києва, зокрема – у бібліотеках Солом’янки. Його активне сприяння допомогло нам укласти вичерпний перелік книг про сучасну російсько-українську війну в 17 бібліотеках району.
На абонементі бібліотеки облаштовано полиці з мілітарною та ветеранською літературою 2014-2021 і 2022-2025 років, зокрема, твори письменників, що віддали життя за свободу та суверенітет України.
Книга Максима Петренка «Спокійної ночі» – серед них. У 2022 році під час виконання бойового завдання він загинув, але ми продовжуємо цю роботу в пам’ять про нього.
Кілька років тривав процес перейменування бібліотеки. Рішенням Київської міської ради №7322/7363 від 09.11.2023 року «Про перейменування бібліотек Централізованої бібліотечної системи Солом’янського району м. Києва», бібліотеку було перейменовано на Центральну районну бібліотеку імені Григорія Сковороди.
Сучасна бібліотека в цифрах та іменах
Площа сучасного приміщення бібліотеки – 982 кв.м. Станом на 01.10.2025 книжковий фонд бібліотеки становить 44,857 тис. прим. (309,988 тис. – сумарно по ЦБС). Щорічно бібліотека обслуговує 6,0 тис. користувачів, кількість відвідувань за рік приблизно 39,0 тис.
Цінністю кожної бібліотеки є її читачі. За всю свою історію через нашу бібліотеку їх пройшло, напевно, сотні тисяч. Та нам хочеться згадати знаних особистостей, які були багаторічними нашими читачами. Це і видатний літературознавець Іван Дзюба, і актор Лев Перфілов. Їх добре пам’ятають наші колеги, які вже давно працюють у бібліотеці. Читачками бібліотеки в наш час є також народна артистка України Галина Яблонська, акторка кіно та дубляжу Людмила Чиншева та інші.
Гостями бібліотеки упродовж останніх десяти років були й є знані особистості – громадські діячі Левко Лук’яненко, Володимир Яворівський, журналісти Вахтанг Кіпіані, Ірина Штогрин, Руслан Горовий, Наталка Позняк;
письменники Василь Шкляр, Михайло Слабошпицький, брати Капранови, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Володимир Лис, Василь Добрянський, Марина Гримич, Кость Москалець, Сергій Лойко, музиканти Кирило Стеценко, Олександра Кольцова, Сергій Василюк, Василь Лютий, В’ячеслав Купрієнко, Дмитро Лінартович та багато-багато інших.
2021 року директору ЦБС Солом’янського району Іванні Щербині присвоєно звання «заслужений працівник культури України», також з 2021 року вона є членом президії ВГО Українська бібліотечна асоціація.
А всі наші колеги багато років поспіль є дійсними членами Української бібліотечної асоціації, яка надає безліч можливостей для всебічного професійного та особистісного розвитку і стажування в Україні й закордоном.
Працівниками бібліотеки є також публічні особи: музикант-виконавець Ігор Якубовський, поетеса Тетяна Яровицина, письменник-краєзнавець Олександр Михайлик. Свого часу тут також працювали журналістка Наталя Куліш та заслужена журналістка України Наталка Капустянська, які висвітлювали бібліотечні події.
Два роки поспіль, у 2023 та 2024-му, бібліотека виборювала статус амбасадора видавництва «Наш Формат», і її фонди постійно безоплатно поповнювалися новинками видавництва.
Проєктна діяльність
Бібліотека імені Г. Сковороди має низку проєктів, як локальних, так і міжнародних.
Тут діють: «Мовосвіт на Освіти» та «Єдині» (курси української мови), «Творимо українську Вікіпедію разом» (тренінги для вікіпедистів), «Кодик» (курси програмування для дітей), «Вокальна студія на Освіти» (для тих, хто хоче і любить співати), «Читацький клуб на Освіти» (обговорення книжок, які надихають), «Школа мотанки та писанкарства» (майстерки для всіх охочих), «Читанка-Руханка», «Поетичні читання» (артпромоція читання), «Цілющі вечори» (зустрічі з психологом, арттерапія), «Уроки здоров’я з Ігорем Якубовським» (дихальні вправи, техніка цигун) тощо.
У 2023 році розпочато міжнародну співпрацю. В рамках обміну досвідом з бібліотеками Литви за 2 роки було здійснено 4 візити колег в бібліотеки Вільнюса, Клайпеди, Каунаса та інших міст, та 3 – у Польщі (Торунь, Лєжно, Варшава).
У 2023 році біліотека імені Г. Сковороди була запрошена та стала повноправним членом Асоціації польських бібліотек, також долучилася до низки міжнародних проєктів, впроваджуваних в Україні: «Пазлове містечко “Electionville”» (Швеція), «Biblioteksbladet» (Швеція), «Бібліотечне посестринство» (Велика Британія), «Діємо для здоров’я» (Швейцарія), «Бібліотеки емоцій заради добра» і «Make-a-thek» (країни ЄС) та інші.
Бібліотека і краєзнавство
Бібліотека має значний досвід краєзнавчої роботи.
2001 року виходять друком Бібліографічні видання бібліотеки: «Літературні автографи Солом’янки 20–го століття», «Хвилею зеленою навесні здіймається Батиєва гора: топоніміка району в художній літературі й публіцистиці» (2001).
З 2005 року щорічно проводяться загальносистемні дні краєзнавства.
2017 року засновано краєзнавчий блог «Київ і Солом’янка. Історію пишемо разом» (з 2025 року він має назву «Солом’янка – ворота Києва»).
У 2020-го – запроваджено онлайн-проєкт суспільного інформування «Імена, з якими ми живемо», що закликає громаду поглибити знання про вулиці й місцини, якими щодня ходимо. Ця справа продовжується: у краєзнавчому блозі висвітлено актуальну інформацію про всі вулиці Солом’янського району, що були перейменовані або найменовані станом на 2025рік. Серед них – 97 (до 2015 року – 25; 2015-2021 – 40; з 2022 року – 32) іменних назв топонімів району (вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів) і 24 неіменних.
Наприкінці 2021 року вийшла друком книга «Там, де починається Солом’янка», авторами якої стали працівники бібліотеки.
У 2024 році бібліотека посилює напрям краєзнавчої роботи: започатковано цикл краєзнавчих лекцій києвознавця Олександра Михайлика, який з квітня 2024 року стає нашим колегою – провідним бібліотекарем з краєзнавчої роботи.
Лекції пана Михайлика про історичні місцини, вулиці, споруди та видатних діячів Солом’янки відбуваються в стінах бібліотеки щодругої середи та збирають повні зали. Свою діяльність він також масштабує і на інші бібліотеки та школи району й міста.
А теплої пори року пан Олександр особисто проводить пішохідні екскурсії, які також користуються неабияким попитом.
А для тих, хто з якихось причин не може долучитися до наших заходів, але воліє знати більше про улюблений район, започатковано краєзнавчий подкаст “Солом’янка. Історія твого району”.
З травня 2025 року в бібліотеці запрацювали дві музейні кімнати, присвячені локальній історії району: перша експозиція, присвячена історії бібліотеки та Солом’янського району через історію Києва, друга – воротам Києва, а тепер і всієї України, Укрзалізниці, де представлені і матеріали про авіаційний та міський транспорт району.
Поранена бібліотека
У ніч на 6 червня 2025 року бібліотека зазнала пошкоджень внаслідок ракетно-дронової атаки на Київ. Було посічено фасад бібліотеки, вибито вікна, зірвано двері, пошкоджено вхідну зону та інтер’єр.
Цього ж дня у приміщенні бібліотеки було організовано штаб підтримки постраждалих. А вже наступного після атаки дня бібліотека відновила роботу у звичному режимі. Внутрішні приміщення та книжкові фонди не постраждали. Відновлення триває.
Війна точиться вже 11-й рік, рідний Київ постійно потерпає від обстрілів, проте ми щодня, із великою радістю, йдемо на роботу, у своє рідне й намолене місце сили!
Друзі, ми спробували дуже лаконічно розповісти вам нашу історію. А щоб дізнатися більше – завітайте до нашої бібліотеки! Завжди вам раді!
