У читальній залі Бібліотеки імені Григорія Сковороди представлено виставку “Якою була б наша література, якби не русифікація?” з роботами української художниці Надії Харт – частину масштабного артпроєкту “Ukraine forever“.
Експозиція поєднує книжкову інсталяцію та серію плакатів, присвячених українським письменникам, митцям, культурним і державним діячам. Це постаті, які не боялися творити українське й говорити власним голосом, виступаючи проти радянської влади та системного знищення української культури.
Проєкт звертається до питання втраченої тяглості: якою могла б бути українська література, якби її розвиток не переривали заборони, репресії та фізичне усунення авторів. Якби Леся Курбаса не розстріляли у 50 років, Аллу Горську не вбили у 41, Михайля Семенка не заарештували 1937 року, а Василя Симоненка не довели до смертельної хвороби побиттям, українському суспільству не довелося б десятиліттями долати вакуум несвідомості й зневіри.
Особливістю виставки є спосіб подання книжок та імен. На обкладинках навмисно з’являються закреслення, нашарування, візуальні “помилки” – як метафора підміни та викривлення. Так художниця показує, як упродовж десятиліть українську літературу не просто забороняли, а брутально замінювали: іншими іменами, іншими текстами, іншими сенсами.
Декілька поколінь українців читало зовсім не ті книжки. Це впливало на світогляд, уявлення про культуру, про самих себе і часто вело зовсім не туди. Виставка пропонує зупинитися й уважно подивитися на ці втрати, щоб краще зрозуміти, чому повернення власного культурного голосу сьогодні є таким принциповим.
Виставка прагне повернути пам’ять про знищені та перервані голоси й водночас наголосити: українське слово завжди було і залишається самодостатнім – навіть попри десятки заборон і спроб його витіснення.
Нижче подаємо стислу довідку про кожну з представлених постатей. Більше про їхнє життя та творчість можна дізнатися з сучасних видань і оригінальних творів, які зберігаються у фондах бібліотеки.
Книжкова інсталяція
Алла Горська (1929 – 1970) – видатна українська художниця-монументалістка, графікиня, одна з ключових постатей руху шістдесятників, правозахисниця. Дружина художника Віктора Зарецького. Символ боротьби за українську ідентичність та права людини. Відома створенням вітражів, мозаїк та активною дисидентською діяльністю, що завершилася її загадковим вбивством у 1970 році.
🔹О. Лодзинська “Алла Горська. Спалах перед світанком : [до 90-річчя від дня народження]” (2019)
Федір Кричевський (1879 – 1947) – видатний український художник-модерніст, педагог, один із засновників та перший ректор Української академії мистецтв. Майстер портрета, історичної та жанрової картини, відомий роботами “Наречена” та триптихом “Життя”. Створив власну школу українського малярства, поєднуючи європейський модерн із народними традиціями, але зазнав утисків радянської влади, відмовившись малювати Сталіна. Помер у бідності в Ірпені.
🔹Б.Б. Лобановський, П. І. Говдя “Українське мистецтво другої половини XIX-початку XX ст.” (1989)
Олександр Мурашко (1875 – 1919) – видатний український художник-імпресіоніст, педагог і громадський діяч, учень Іллі Рєпіна, один із засновників Української академії мистецтв, відомий своїми яскравими портретами та жанровими сценами, що поєднували реалізм із модерном. Трагічно загинув від рук більшовиків у Києві. Його стиль відзначався сонячними світлотінями та емоційною глибиною, а творчість принесла йому визнання в Європі (зокрема, за картину “Карусель”).
🔹Х. Венгринюк, Є. Завалій, М. Дупешко “Ловці світла : історії українських художників” (2023)
Опанас Сластіон (1855 – 1933) – видатний український художник, графік, етнограф, архітектор і педагог. Створив ілюстрації до творів Тараса Шевченка, зокрема до поеми “Гайдамаки”. Активно досліджував і популяризував кобзарське мистецтво, малював портрети кобзарів і навіть записував їхні пісні на фонограф. Як архітектор – один із представників українського модерну; розробляв проєкти шкіл і будівель із народними мотивами.
🔹Ю. Журавель “Знай Наших: обличчя, думки, вчинки : ілюстрована книга життя видатних синів та дочок нашої землі. Кн. 1” (2019)
Іван Котляревський (1769 – 1838) – український письменник, поет, драматург, громадський діяч, якого вважають основоположником нової української літератури та нової української літературної мови, завдяки поемі “Енеїда” (1798), першому твору, написаному народною мовою. У поемі автор в традиціях давнього українського бурлеску відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття. Він також автор п’єс “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”.
🔹Т. Панасенко “Іван Котляревський” (2006)
🔹І. Котляревський “Енеїда ; Наталка Полтавка” (2007)
Михайло Грушевський (1866 – 1934) – видатний український історик, відомий державний і громадсько-політичний діяч, літературознавець, письменник і публіцист, науковець. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки у 1917—1918 рр. Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН та АН СРСР, багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, завідувач кафедри історії Львівського університету, автор понад 2000 наукових праць.
🔹Ю. Шаповал, І. Верба “Михайло Грушевський” (2018)
🔹С. Панькова, Г. Кондаурова “Facie ad faciem : ілюстрований життєпис Михайла Грушевського” (2017)
🔹Р.Я. Пиріг, В.В. Тельвак “Михайло Грушевський : біографічний нарис” (2016)
Іван Франко (1856 – 1916) – видатний український письменник, поет, драматург, публіцист, перекладач, літературний критик, мистецтвознавець, фольклорист, етнолог, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ, професійний видавець і редактор, громадський і політичний діяч. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. За життя Франка окремими книгами і брошурами побачило світ понад 220 видань, зокрема понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.
🔹Т. Панасенко “Іван Франко” (2013)
🔹І. Франко “Вибрані твори. Кн. 1,2” (2017)
🔹І. Франко “Казки : повне зібрання” (2013)
Василь Стус (1938 – 1985) – видатний український поет-шістдесятник, перекладач, літературознавець, публіцист і правозахисник, дисидент, член Української Гельсінської групи. Був двічі засуджений за власні переконання і загинув у таборі суворого режиму системи ГУЛАГ, не зраджуючи своїх ідеалів боротьби за незалежність України. Його називають “оголеним нервом сумління” за гостре відчуття фальші та правди, а його творчість, що несе в собі філософську глибину та любов до України, була заборонена та частково знищена.
🔹В. Овсієнко “Василь Стус. Поет і Громадянин : книга спогадів та роздумів” (2020)
🔹С. Дзюба, А. Кірсанов “Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса : [роман]” (2020)
🔹В. Стус “Вибране” (2016)
Тарас Шевченко (1814 – 1861) – український поет, прозаїк, художник, мислитель і громадський діяч, який став основоположником нової української літератури та символом української національної ідентичності. Він пройшов шлях від кріпака до академіка мистецтв зі світовим визнанням, а його творчість, передусім “Кобзар”, стала голосом боротьби українського народу за волю.
🔹Т. Шевченко “Відроджений “Кобзар” : оригінальні авторові варіянти творів : повна збірка” (2023)
🔹М. Жулинський “Шевченківська енциклопедія. Тарас Шевченко та його сучасники” (2021)
🔹С. Росовецький “Шевченко. Сучасна біографія” (2020)
Борис Антоненко-Давидович (1899 – 1984) – український письменник, перекладач, літературознавець і громадський діяч, член літературної групи “Ланка-МАРС”. Пережив радянські репресії та понад двадцять років ув’язнення, став одним із представників Розстріляного відродження і моральним авторитетом для дисидентського руху. Автор творів “Сибірські новели”, “За ширмою”, “Смерть”, а також відомих праць, присвячених культурі української мови, зокрема відомої книжки “Як ми говоримо”.
🔹Л. Бойко “З когорти одержимих : життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літературному процесі ХХ століття” (2003)
🔹Б. Антоненко-Давидович “Вибрані твори” (2016)
Михайло Коцюбинський (1864 – 1913) – видатний український письменник-модерніст, майстер психологічної прози та імпресіонізму, громадський діяч і голова чернігівської “Просвіти”. Його називають “сонцепоклонником” за особливу любов до життя й природи. Автор знакових творів “Тіні забутих предків”, “Fata morgana”, “Intermezzo”, у яких він глибоко розкривав внутрішній світ людини, поєднуючи реалізм із символістичними та неоромантичними елементами.
🔹І Коляда, О Кирієнко “Михайло Коцюбинський” (2012)
🔹М. Слабошпицький “Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші : біографія, оркестрована на дев’ять голосів” (2012)
🔹М. Коцюбинський “Тіні забутих предків ; Дорогою ціною : [повісті]” (2015)
🔹М. Коцюбинський “Fata Morgana” (2008)
Лесь Курбас (1887 – 1937) – видатний український режисер, актор, теоретик театру, драматург та перекладач, фундатор модерного українського театру, засновник театрів “Молодий театр” та “Березіль”. Він європеїзував українську сцену, вивів її на світовий рівень авангарду та модернізму, синтезуючи національні традиції із західними новаторськими, але став жертвою сталінських репресій. Розстріляний у 1937 році в урочищі Сандармох.
🔹Р. Коломієць “Лесь Курбас” 2020
🔹В. В’ятрович “Україна. Історія з грифом “Секретно” 2015
🔹І. Макарик “Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років” (2013)
Іван Крип’якевич (1886 – 1967) – видатний український історик, академік, учень Михайла Грушевського, фахівець з історії козацтва та доби Богдана Хмельницького. Професор Львівського університету, автор численних наукових праць і підручників. Зробив вагомий внесок у розвиток української історіографії. У повоєнні роки зазнав політичних утисків: науковця депортували до Києва, де він працював в Інституті історії АН УРСР, але згодом повернувся до Львова, продовживши дослідницьку діяльність.
🔹І. Крип’якевич “Було колись в Україні : твори : для середнього та старшого шкільного віку” (1994)
Михайло Максимович (1804 – 1873) – видатний український учений-енциклопедист, перший ректор Київського університету св. Володимира (нині КНУ ім. Шевченка), історик, філолог, фольклорист, етнограф, ботанік і поет. Він заклав основи модерної української науки, досліджував історію України, її мову та культуру, збирав народні пісні та легенди, був учасником наукового та культурного середовища свого часу, підтримував творчі зв’язки з Тарасом Шевченком та діячами Кирило‑Мефодіївського братства.
🔹В. Панченко “Неубієнна література : дослідницькі етюди” (2007)
🔹М. Максимович “У пошуках омріяної України : вибрані українознавчі твори” (2003)
Михайло Бойчук (1882 – 1937) – видатний український художник-монументаліст, засновник стилю “бойчукізм”, що поєднував візантійські, давньоруські та народні традиції. Створив школу монументального мистецтва, був одним із фундаторів Української державної академії мистецтв, прагнув створити мистецтво для народу. У 1937 році Михайло Бойчук і його учні стали жертвами репресій і були розстріляні, проте його мистецькі ідеї збереглися завдяки послідовникам.
🔹І. Шаров “100 видатних імен України” (1999)
Валер’ян Підмогильний (1901 – 1937) – видатний український прозаїк і перекладач, один із ключових представників Розстріляного відродження. У своїй творчості, зокрема в романі “Місто”, він глибоко досліджував філософські та екзистенційні питання людського буття в урбаністичному середовищі. Репресований та розстріляний у 1937 році в урочищі Сандармох.
🔹Р. Коломієць “Валер’ян Підмогильний” (2021)
🔹В. Підмогильний “Сонце сходить : вибрані твори” (2024)
🔹В. Підмогильний “Місто : роман, оповідання” (2004)
Павло Филипович (1891 – 1937) – видатний український поет, літературознавець, перекладач і педагог, представник “Розстріляного відродження” та групи “неокласиків”, яких цінували за орієнтацію на класичну європейську культуру. Був професором Київського університету, засновником сучасного шевченкознавства, автором збірок “Земля і вітер” та “Простір”. Репресований та розстріляний 1937 року в Сандармосі.
🔹В. Агеєва “Київські неокласики” (2003)
🔹П. Филипович “Літературно-критичні статті” (1991)
Валерій Шевчук (1939 – 2025) – український письменник-шістдесятник, видатний майстер психологічної і готичної прози, літературознавець, публіцист, історик, дослідник і перекладач сучасною творів давньоукраїнської літератури, основоположник національного літературного бароко, громадський діяч. Автор близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Знаний сковородинознавець, автор Сковороди адаптацій творів сучасною українською мовою. Викладав у КНУ ім. Т. Шевченка, був ведучим історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо.. Мешкав на Солом’янці.
🔹В. Шевчук “Життя наше – це подорож / Григорій Сковорода” (2021)
🔹В. Шевчук “Пізнаний і непізнаний Сфінкс : Григорій Сковорода сучасними очима : розмисли” (2008)
🔹В. Шевчук “Три листки за вікном : роман-триптих” (2020)
🔹В. Шевчук “Фрагменти із сувою мойр : [романи в 3 ч.]” (2014)
Роман Шухевич (1907 – 1950) – український політичний, громадський і військовий діяч, член галицького крайового проводу ОУН та активний учасник визвольного руху. Організовував замахи на польських діячів, воював у складі Карпатської Січі, командував українським батальйоном «Нахтігаль» у складі легіонів Вермахту, а з 1943 року став головнокомандувачем УПА та очолив Секретаріат Української головної визвольної ради. Як генерал-хорунжий і провідник визвольної боротьби, прагнув консолідувати сили ОУН, подолати кризу в її керівництві та перетворити УПА на інструмент здобуття незалежної соборної держави. Сучасники називали його людиною виняткового гарту, яка присвятила життя боротьбі за волю українського народу.
🔹Т. Олійник “Ним усі захоплювалися” : спогади зв’язкових УПА про Романа Шухевича (2024)
🔹О. Ісаюк. Роман Шухевич : життя легенди (2023)
🔹Ю. Журавель “Знай Наших: обличчя, думки, вчинки : ілюстрована книга життя видатних синів та дочок нашої землі. Кн. 1” (2019)
Кузьма Дерев’янко (1904 – 1954) – генерал-лейтенант Радянської армії, українець, відомий тим, що 2 вересня 1945 року підписав Акт про капітуляцію Японії, офіційно завершивши Другу світову війну від імені СРСР. Був талановитим штабістом, розвідником, володів кількома мовами, брав участь у ключових операціях Другої світової. Від 1941 року – начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Далі – начальник штабу 53-ї армії, начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту та Третього Українського фронту. Керував бойовими діями під час наступальних операцій зі звільнення СРСР та Європи.
🔹“Кузьма Дерев’янко” / Національний музей історії України у Другій світовій війні; Меморіальний комплекс (2016)
Плакати:
Василь Симоненко (1935 – 1963) – український поет і журналіст, шістдесятник. Автор численних статей, театральних i літературних рецензій, казок для дітей та дорослих. Активний учасник Клубу творчої молоді. Брав участь у пошуку місць масового захоронення жертв сталінських репресій, збіру свідчень. Особисто об’їздив околиці Києва, шукаючи свідків щодо поховань на Лук’янівському та Васильківському кладовищах, у Київських лісах, у Биківні. Склав Меморандум із вимогою оприлюднити місця масових поховань і перетворити їх у національні місця скорботи та пам’яті. За свою діяльність був жорстоко побитий працівники міліції. Помер у в 28-річному віці. Збірки “Земне тяжіння” та “Лебеді материнства” були видані посмертно. Лавреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1995, посмертно).
🔹В. “Задивляюсь у твої зіниці ; Є тисячі доріг : вибрані твори” (2020)
🔹В. Симоненко “Ти знаєш, що ти – людина : вірші, сонети, поеми, казки, байки” (2005)
🔹І. Власенко “Симон” (2023)
🔹М. Сніжко “Симоненкові світанки” (2015)
🔹М. Сидоржевський “Біля витоків Незалежності: присвячується мільйонам українців, які були безневинно убієнними та поклали своє життя на вівтар боротьби за Україну” (2011)
Іван Багряний (1906 – 1963) – український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч, борець за незалежність України у XX столітті. Учасник опозиційного літературного об’єднання “МАРС”. Його твори 1929-1930 рр були заборонені цензурою, а сам він відбував рік ув’язнення, шість років заслання на Далекому Сході та повторне ув’язнення. Під час війни переїхав до Галичини, працював у пропаганді українського підпілля, долучився до створення Української Головної Визвольної Ради. Написав “Тигролови” (1944), “Люба” та поему “Гуляй-Поле”. У 1945 році емігрував до Німеччини, де редагував “Українські вісті”, заснував Українську революційно-демократичну партію, очолив виконавчий орган УНР та був заступником президента УНР. Пережите в таборах описав у романі “Сад Гетсиманський”. Висувався на Нобелівську премію з літератури. Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (посмертно).
🔹І. Багряний “Сад Гетсиманський ; Тигролови : [романи]” (2015)
🔹І. Багряний “Огненне коло : повість про трагедію під Бродами” (2015)
🔹І. Багряний “Вибрані твори” у 2-х томах (2007)
🔹О. Шапошникова “Іван Багряний” (2019)
В’ячеслав Чорновіл (1937 – 1999) – український політик, громадський діяч, публіцист і літературний критик, народний депутат України I–III скликань, провідник національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-х – 1990-х років, другий голова Народного руху України. Лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Ініціатор Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення Незалежності України. Засновник і редактор підпільного часопису “Український вісник”. Член Української Гельсінської групи та один із творців Української Гельсінської спілки. Кілька разів був ув’язнений за “антирадянську агітацію”, загалом провів у неволі 17 років у таборах і на засланні. Кандидат у Президенти України 1991. Трагічно загинув. Герой України (2000, посмертно).
🔹В. Чорновіл “Твори : в 10 т. Т. 3. Український вісник : вип. I – VI” (2006)
🔹В. Деревінський “В’ячеслав Чорновіл : дух, що тіло рве до бою” (2017)
🔹В. Деревінський “В’ячеслав Чорновіл. Історія нескорених” (2017)
🔹М. Сидоржевський “Біля витоків Незалежності : присвячується мільйонам українців, які були безневинно убієнними та поклали своє життя на вівтар боротьби за Україну” (2011)
Степан Бандера (1909 – 1959) – український політичний діяч і революціонер, один із провідних ідеологів та організаторів націоналістичного руху, борець за незалежність України XX століття. Після розколу ОУН очолив Провід ОУН(б), у червні 1941 року ініціював створення Українського національного комітету. Автор Акта відновлення Української Держави, проголошеного 30 червня 1941 року, за що був заарештований німецькою владою, перебував у тюрмі та концтаборі Заксенгаузен до 1944 року. Попри пропозиції співпраці з німцями у боротьбі проти СРСР, відмовився брати участь у керівництві антирадянським рухом, хоча ОУН(б) та УПА вели переговори з німцями. Вбитий у Мюнхені агентом КДБ. Вважається національним героєм України. 2008 року визнаний третім зі ста великих українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками опитування громадської думи “Великі українці”.
🔹Р. Офіцинський “Степан Бандера” (2024)
🔹М. Посівнич “Степан Бандера. Провідник української ідеї” (2023)
🔹Д. Яневський “Бандера. Шухевич” (2021)
🔹М. Посівнич “Життя і діяльність Степана Бандери : документи і матеріали / ред. і упоряд. Микола Посівнич” (2018)
Залишити відповідь